"Послухай синку, я розмовляю з тобою, коли ти вже спиш. Ти підсунув свою ручку під щоку, до твого чола, на якому видніються маленькі крапельки поту, прилипла пасмо твоїх світлого волосся. Я потайки проник в твою кімнату. Тільки що, кілька хвилин тому, коли я сидів у бібліотеці і читав свої папери, мене несподівано захлеснула хвиля каяття. Я тут біля тебе, і я усвідомлюю провину перед тобою.
Синку, ось про що я міркую зараз: я сьогодні сердився на тебе. Я вилаяв тебе за те, що, збираючись до школи, ти не вмився як слід, а лише розмазав рушником бруд по обличчю. Я докоряв тобі за те, що ти не вичистив свої черевики. Я сердито накричав на тебе за те, що ти впустив щось на підлогу. І за сніданком я знайшов привід для зауважень. Ти розлив чай. Ти погано жував під час їжі. Ти ставив лікті на стіл. Ти намазав занадто товстий шар масла на хліб. А коли ти вже почав ганяти м'яч по двору, а я зібрався їхати у своїх справах, ти помахав мені рукою і закричав: «Па-па, тату!», А я лише насупив брови і сказав: «Не забувай тримати спину прямо!».
Потім, все повторилося ввечері.
Повертаючись додому, я підглянув, що ти граєш в скляні кульки, стоячи на колінах, а на твоїх підколінках виднілися дірки. Ти йшов попереду мене, і я не думав, як це принизливо для тебе, адже все це відбувалося прямо на очах у твоїх товаришів. Панчохи коштують дорого, і якщо б ти купував їх сам, то був би обережнішим! Подумати тільки, синку, це сказав твій батько!
Пізніше, ти пам'ятаєш, коли я читав в бібліотеці, як невпевнено ти увійшов і винувато подивився на мене. Я відірвався від своїх паперів і був незадоволений несподіваною перешкодою. Ти в нерішучості стояв в дверях. «Чого тобі?!» - різко запитав я.
Ти без слів стрімко кинувся до мене, обхопив мене руками і поцілував. Твої маленькі руки стискали мене, і я відчував таку любов якою тільки Бог міг наповнити твою душу, і сила її була така, що навіть моє зневажливе ставлення не могло її зменшити. А потім ти пішов, і я чув твої кроки вгору по сходах.
І що ж, синку, пройшло кілька миттєвостей після твого відходу, як папери буквально вивалилися з моїх рук. Я злякався і сили залишили мене. Що я звик робити? Я звик звинувачувати тебе, звик робити тобі зауваження, і це була моя нагорода тобі за те, що ти поводишся так, як і повинен поводитися звичайний хлопчисько. Ні, я люблю тебе. Справа в тому, що я очікую від тебе дуже багато чого, але ж ти ще дитина. Я оцінюю тебе мірками свого віку.
А в твоєму характері стільки чудового, прекрасного, щирого. Твоє маленьке серце може бути таким же блискучим, як світло сонця над пагорбами сонця. Це ясно хоча б тому, як ти, не пам'ятаючи себе, кинувся до мене, поцілував мене і побажав спокійної ночі. Немає нічого важливішого за це синку. Я прийшов до твого ліжка, і стою тут в темряві на колінах, і мені дуже соромно.
Але це слабке виправдання. Я знаю, ти не зрозумієш цього, якщо я скажу це вдень, коли ти прокинешся.
Але завтра я стану справжнім татом! Я стану твоїм другом, я буду страждати разом з тобою і сміятися, коли смієшся ти! Я прикушу собі язика, якщо раптом мені в роздратуванні захочеться насварити тебе. Я наче молитву буду повторювати собі: «ВІН - лише хлопчик, маленький хлопчик!»
Я думаю, що бачив у тобі дорослого чоловіка. Ти спиш, втомившись за день, згорнувшись калачиком під ковдрою, і я бачу, що ти ще дитина. Адже зовсім недавно твоя мати ще носила тебе на руках, а ти клав свою голівку їй на плече. Я занадто багато чого хотів від тебе, так, так, дуже багато чого."
(Дейл Карнегі "Як здобувати друзів та впливати на людей". Автор включив у свою книгу цю історію, опубліковану в одному із періодичних виданнів того часу.)
****************************************************************************************
Ця історія не лише про дитячу недосконалість...
А на яку "неідеальність", "недоточеність", "невмілість" у своєму партнерові, матері, співробітнику чи навіть у собі ви злитеся, яку можна достатньо легко прийняти як данність віку, певного досвіду, особливостей стилю життя чи оточення?
(Ваша думка унікальна і неповторна. Розкажіть нам, натиснувши нижче на "Коментарі".)
Немає коментарів:
Дописати коментар