Жити граючись

Автор: Oksana Ratushna

Нещодавно мені в руки потрапила невеличка книжечка Кузнєцової А. "195 розвиваючих ігор для малят від 1 до 3 років". Хочеться навести уривок:

"Що ти любиш робити більш за все?" На це питання більшість дітей відповість лише одним словом: "Гратися!" Діти граються вдома, у дитячому садку, на вулиці, в гостях. Будь-яке захоплююче заняття позначається для них одним словом - "гра". Через гру дитина пізнає оточуючу її дійсність, свій внутрішній світ. У немовлячому віці за допомогою гри розвиваються органи чуття немовляти, відбувається накопичення зорових, слухових, тактильних, смакових відчуттів. У цей період закладається основа пізнавальної діяльності і фізичної активності дитини. Крихітка зі захопленням досліджує предмети, її оточення, застосовуючи при цьому всі доступні їй способи: роздивитися, помацати, спробувати на смак. 

З віком гра стає більш осмисленою, предметною, але її мета - пізнання світу, залишається незмінною. У грі дитина відтворює модель оточуючого її середовища, обігрує різні ситуації, приміряючи на себе ту чи іншу роль."

Тобто, можна сказати, що гра - це інструмент для росту і розвитку через пізнання довколишнього світу і себе, із задоволенням. Навіть коли дитина вчиться ходити, вона ж встає, йде, падає, вдаряється, їй болить, але вона все-рівно пробує знову і знову. А чому? Тому що їй приємно, їй радісно від того, що вона може щось більше, ніж вчора. Задоволення наступає не тільки від розслаблення, від приємних відчуттів, а й від успішного подолання труднощів, від того, що дитина сьогодні може щось більше, ніж вчора. А це про розвиток, це про ріст і переростання своїх вчорашніх можливостей і границь, незважаючи на труднощі і неприємності, які можуть бути на шляху. 

Тож, прочитавши уривок про гру, мені згадалися достатньо поширені вислови вже про дорослих: "Він це зробив, граючись" або "Він живе, граючись" і т. п. Ці фрази зазвичай про людей успішних у якійсь сфері чи загалом у житті. І вже точно не в контексті безвідповідальності чи недбалості.

Ці слова про захопленість, інтерес, залученість, відсутність чи помірність страху, легкість, задоволення від діяльності і, зазвичай, про успішний результат діяльності.

Кажуть, найбільшого успіху можна досягнути, якщо робити те, що подобається. А чому? Чи не тому, що коли ми робимо щось, що викликає наш інтерес, ми пробуємо щось нове. Нам же цікаво, а як воно може бути ще, якщо зробити щось інакше, якщо підійти з іншої сторони, а якщо взагалі перевернути все з ніг на голову і, взагалі, полити малиновим варенням? По суті, це гра, це ігрова діяльність.

Чому ж коли ми робимо щось, що нам не подобається і не цікаве, ми не можемо досягти або значно важче досягаємо успіху? Чи не тому що "Роблю так як роблю", "Як сказали, так і роблю", "Роблю як всі" і т. д. Єдиною мотивацією пробувати щось нове в такій ситуації може бути вимушена потреба у покращенні результату. Якщо, наприклад, говорити про покращення фінансової сфери, то це про те, щоби спробувати якісь нові підходи у роботі - змінити постачальника, менеджера зі збуту, найняти бізнес-тренера, і т. д.

У грі ж теж може бути і зазвичай є присутня мотивація покращення результату. Але! Крім неї зазвичай є ще мотивація чистого кристалічного інтересу: "А що буде, якщо..." Саме поєднання цих двох мотивацій і призводить до найкращих результатів, зовнішнього і внутрішнього росту та розвитку. Та ще й з задоволенням!

Цікаво, що у випадку, коли нам не подобається, не цікаво те, що ми робимо, коли є лише мотивація покращення результату, часто може стопорити, тормозити страх: "А раптом не вдасться", "А раптом завалиться все, що зараз працює хоч так" і т. п.

Насправді страх невдачі є абсолютно нормальним, адже ми пробуємо щось нове, невідоме. Страх є добрим природнім регулятором, який забезпечує здорову обережність у невідомій ситуації.

Разом з тим, якщо у випадку здійснення нецікавої вимушеної діяльності страх може зупинити повністю або ж тормозити діяльність, так що все просуватиметься зі страшним скрипом і даремною тратою ресурсу, то у випадку гри страх працює дещо по-іншому. У випадку гри страх збалансовується живим інтересом. Тобто, людині страшно у певній мірі, що береже її від зовсім необачних небезпечних кроків, але інтерес до справи, до діяльності, наче змащує шестерні, і справа просувається значно швидше і ефективніше ще й із бонусом - внутрішнім задоволенням.

Тож, слідуйте за своєю цікавістю, за своїм інтересом, за своєю пристрастю і нехай вони наче маленька свічечка чи багатий факел освічують дорогу і ведуть нею. Маючи вогонь, не обов'язково бачити світло в кінці тунелю, яке буде освічувати всю дорогу. Достатньо бачити бодай на відстань витягнутої руки, наступного кроку чи кількох. І, якщо вогонь цікавості, прагнення пізнання, живитиме ваше серце, жоден страх не зупинить вас на вашому шляху до мети.

Шукайте можливості навколо вас, пробуйте їх на смак, запах, помацайте їх! А як вони звучать, якщо покалатати? А що буде, якщо змішати жовте зі синім?  А якщо заговорити із милою дівчиною зі сусіднього офісу? А якщо перш, ніж сварити дитину за порвані штанята спробувати дізнатися, як і чому це сталося? А якщо для щоденних прогулянок із немовлям часом міняти маршрут? А якщо запропонувати керівнику вашу ідею з оптимізації робочого поцесу? А якщо запустити власний проект?  А якщо змінти країну проживання?

І пам'ятайте, важливо не тільки пробувати нове, а й не здаватися після першої спроби, так само як дитина, яка щоразу піднімається і робить новий, вже значно впевненіший крок.