Автор: Oksana Ratushna
Моє ставлення до відчуття
себе достатньо різко змінилося після мого першого досвіду групової
гештальт-терапії в рамках психотерапевтичного навчального проекту. Психотерапевт озвучила текст, який достатньо сильно в
подальшому вплинув на моє життя. Вона сказала щось на зразок: «А зараз прислухайтеся до себе. Відчуйте, як ви хочете розміститися у цьому просторі. Може, ви хочете
сісти зручніше, може, поміняти стілець, може, ви хочете пересунути свій стілець
в інше місце… А зараз зробіть це. Вам комфортно? Якщо ні, прислухайтеся до себе ще раз.»
Для кращого розуміння важливості слів терапевта, скажу, що зазвичай ця
групова психотерапія відбувалася у напрямку психоаналізу, де всі сиділи на
стільцях у великому колі. І так, кожен розумів, що може вмоститися зручніше і
робив це. Але лише після того, як нас попросили свідомо і дуже уважно
прислухатися до своїх відчуттів і потреб, ми розмістилися дійсно зовсім
по-іншому.
Коли маленький хаос із переміщеннями закінчився
і всі вмостилися так, як хотіли, почалася власне психотерапевтична розмова. Моє самопочуття значно покращилося лише від зміни положення тіла у
просторі на маленькому стільці.
І саме тоді, на тій групі, я
задумалася, що якщо така дрібниця виявилася достатньо важливою, то що буде,
коли я почну більше прислухатися до себе, до свого тіла, до свого розуму, до
свого серця?.. Читати далі...
Немає коментарів:
Дописати коментар