Відкидаючи батька

Першоджерело - www.psychologytoday.ru

Автор: Луковникова М.В. (дитячий, медичний психолог)

"Тільки ви мамі не кажіть, що я тата теж люблю, дуже ..." (на прийомі)

На прийомі: (хлопчик 6 років, важкий невротичний розлад)

  - З ким ти живеш?

  - З мамою.

  - А тато?

  - А ми його вигнали.

  - Як це?

  - Ми з ним розлучилися, він нас принижує, він не мужик, зіпсував нам кращі роки...

За час роботи із дітьми, в своїй практиці, мені довелося зіткнутися з такими фактами:

• Діти люблять своїх батьків однаково сильно, незалежно від  поведінки, яку вони демонструють.

• Дитина сприймає маму і тата як ціле і як найважливішу частину самого себе.

• Ставлення дитини до батька і батька до дитини завжди формує мати. Жінка виступає посередником між батьком і дитиною, саме вона транслює дитині: хто його батько, який він і як до нього слід ставитися. Читати далі...